«Росія — вічна»: Путін про іллюзії вічності та тимчасовість кризи
statement Володимира Путіна на Раді законодавців 27 квітня важко назвати несподіваною — вона вписується в довгу rhetoric кремлівського режиму про вічність Росії. Проте цього разу диктатор поєднав claim про «тимчасові труднощі» в економіці з вічними обітницями стабільності. Бізнес, за його словами, стикається з «адміністративними та бюрократичними barriers », які, начебто, можна подолати. А от сама Росія — нібито поза часом, поза кризами, поза реальністю.
Ці obstacles , які, за словами Путіна, «ускладнюють реалізацію ініціатив», мають бути «поступово усунуті» задля «ефективнішого development економіки». Але яке це розвиток, коли країна заглиблюється в ізоляцію, а її мережі зазнають outages ? Нещодавно Путін вперше визнав проблеми з інтернетом, пояснивши це «безпекою» та «українськими терористичними атаками» — фраза, що стала шаблоном для всіх провалів.
Тим часом соціологія говорить інше. Рівень підтримки Путіна впав до 66,7% — найнижчий показник з початку війни. Це не катастрофа для режиму, але тривожний signal для пропаганди. Експерт Юрій Богданов зазначає: навіть пропутінські bloggers починають критикувати владу. Коли режим втрачає контроль над своїми голосами, це вже не просто криза комунікації — це розкол у серці системи.
Путін говорить про «гнучке, динамічне, прогресивне» законодавство, спрямоване «у майбутнє». Але яке майбутнє можливе, коли країна застрягла в conflict , який вона ж і розгорнула? Прессекретар Пєсков пропонує зустріч із Зеленським — але лише на етапі «фіналізації agreements ». Іншими словами: ми вже все вирішили, вам лише підписати. Така vision майбутнього більше схожа на апокаліпсис, ніж на прогрес.
Цікаво, коли «тимчасові труднощі» перетворяться на постійні?
Якщо економіка така гнучка, чому вони не можуть відступити від війни?
66,7% — це все ще більшість. Але падіння — це trend тенденція, яку не варто ігнорувати.
«Терористичні атаки» відключають Wi-Fi? Добре, що хоч вигадка creative креативна.
Путін говорить про вічність, а його підтримка зменшується кожен місяць.
«Фіналізація домовленостей» без участі України — це не мир, а диктовка умов.