Латвія викликала представника РФ через заяви Лаврова та демонтаж меморіалу жертвам репресій
Латвія викликала тимчасового повіреного посольства Росії, щоб висловити official protest через неправдиві заяви міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. У Ризі заперечили твердження про те, що латвійський airspace нібито використовувався для безпілотників, які атакували територію Росії — такі звинувачення назвали blatant lie .
У Міністерстві закордонних справ Латвії підкреслили: жодна з країн Балтії не дозволяла використовувати свою територію чи небо для атак. Цю позицію вже доводили до diplomatic representatives РФ раніше, зокрема у березні, але Москва продовжує поширювати disinformation для виправдання своєї агресії.
Окремо Латвія засудила рішення властей Томська демонтувати меморіал жертвам політичних репресій, зокрема пам’ятні знаки для репресованих латишів. Такі дії свідчать, що Росія систематично стирає історичну пам’ять про злочини радянського режиму. Меморіал «Камінь скорботи», присвячений репресованим народам, було знесено у ніч на 19 квітня.
До списку народів, яким присвячували пам’ятні знаки, входили латиші, литовці, естонці, поляки та калмикі. У Ризі вважають, що такі кроки відображають state policy Росії з виправдання сталінського терору. Це не просто акт цензури, а частина ширшої ideological campaign , мета якої — переписати історію та приховати злочини минулого.
Подія викликала міжнародне concern , оскільки стирається не лише пам’ять про конкретні жертви, а й символи протистояння тоталітаризму. Для країн, що пережили радянську окупацію, такі дії — пряме insult пам’яті народів, які постраждали від репресивної системи. Латвія наполягає на необхідності зберігати правду про минуле.
Коли вони почнуть розбиратися з власною історією, а не rewrite history переписувати історію інших?
«Камінь скорботи» був не просто пам’ятником — це був символ опору проти забуття. Його демонтаж — це війна пам’яті.
Лавров уже навіть не намагається приховувати propaganda пропаганду, просто вигадує те, що йому зручно.
Росія стирає пам’ятки, а ми повинні зберігати свій historical memory історичний запис — це наш обов'язок перед наступним поколінням.
Чи хтось очікував іншої поведінки від режиму, який justifies repression виправдовує репресії?
Ці дії не залишаться без відповіді у міжнародних організаціях — принаймні має бути public condemnation публічне засудження.
Демонтаж меморіалу — це не локальний інцидент, а частина systematic erasure системного стирання правди.
Навіщо взагалі вести діалог, якщо одна сторона spreads lies поширює брехню, а інша — захищає пам’ять?