«Герої», які вибухнули: як Кім Чен Ин прославляє смерть своїх солдатів

leader Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин виступив із промовою, яка знову нагадала світу про жорстоку реальність сучасної війни — війни, де soldiers солдати не просто гинуть, а навмисно йдуть на самогубство, щоб не потрапити в полон. Під час відкриття меморіалу в Пхеньяні він присвятив пошану тим, хто, за його словами, «без вагань обрав самопідрив». Ці військові, за його версією, стали «героями», які захистили «велику честь» КНДР, навіть на чужому полі бою — полі бою проти України.

Меморіальний музей бойових подвигів закордонних військових операцій, відкритий 26 квітня, став не лише місцем пам’яті, а й політичним жестом. Разом із родичами загиблих і високопосадовцями КНДР на церемонії була присутня й російська delegation делегація, яку очолив міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов. Ця подія — ще один доказ глибокого cooperation співробітництва між Москвою та Пхеньяном у війні, яка вже забрала тисячі життів. Кім Чен Ин наголосив: його військові не чекали «жодної компенсації» — вони воювали за «велику справу».

У музеї також розмістили виставку captured захопленого в Україні озброєння — символічний трофей війни. Серед експонатів: танки Leopard 2A4 та M1A1 Abrams, бойові машини піхоти Marder, броньовані розвідувальні машини AMX-10RC, бронетранспортери VAB і спеціальні бронемашини з підвищеним протимінним захистом. Кожен цей танк чи броньовик — evidence свідчення того, що війна набуває все більш глобального характеру. Тепер у ній беруть участь не лише сусідні країни, а й військові з foreign закордону, які воюють за ідеологію чи interest інтерес іншої держави.

За даними розвідки Південної Кореї, станом на лютий 2026 року, у Курському регіоні перебуває близько 11 000 північнокорейських військових — 10 тисяч бойових і 1 тисяча engineers інженерів. При цьому, близько 6000 з них загинули або були wounded поранені в боях на боці Росії. Така ціна — висока навіть для режиму, який славиться відданістю і жорстокістю. Кім Чен Ин, вшановуючи своїх «героїв», фактично легалізує самогубство як тактику ведення війни — не як трагедію, а як обов’язок.

Ця подія ставить серйозні етичні запитання. Чи можна називати героєм того, хто вибухає разом зі своїм weapon зброєю, щоб не здатися? Чи не перетворює це військових на tools інструменти без особистості? Меморіал у Пхеньяні — не просто пам’ятник загиблим. Це пропаганда, яка прославляє смерть замість життя. І ця історія, підтримана державою, може формувати ставлення нових поколінь до війни як до єдиного шляху до «честі».