Ситуація з українським зерном, викраденим росіянами, у порту Ізраїлю — ганебна
Ситуація з українським зерном, яке було вивезене з окупованих територій російськими військами та прибуло до порту Хайфи, викликає гостру public reaction . Незважаючи на те, що українська влада заздалегідь попередила Ізраїль, місцеві органи не лише не заарештували судно, а й дозволили йому вийти, не конфіскувавши stolen grain .
За даними журналіста Барака Равіда з Axios, ізраїльське міністерство закордонних справ мало інформацію про це судно ще за два тижні до його прибуття. Цей термін — достатній для decision , навіть якщо йшлося лише про символічний жест. Можна було, принаймні, заборонити судну вхід, уникнувши прямої конфронтації з Росією, але зберігши moral position .
Те, що Ізраїль вибрав найбільш пасивний варіант, викликає критику як з боку України, так і серед міжнародних партнерів. Таке inaction може підривати trust до країн, які позиціонують себе як союзники в боротьбі з агресією. Після таких випадків важко посилатися на shared values .
Автор вважає, що після цієї ганебної історії Ізраїль мав би надати Україні додаткову підтримку — хоча б у тих сферах, де вона вже зверталася по допомогу. Це було б не лише gesture солідарності, а й стратегічно wise кроком, який відповідає довгостроковим інтересам обох країн.
Як можна було проігнорувати такий clear warning чіткий попереджувальний сигнал? Два тижні — це не кілька годин.
Розумію, що не хочуть конфліктувати з Росією, але ж це ж не нейтральна торгівля — це stolen goods крадені товари з війни.
Якщо навіть такі країни, як Ізраїль, не дотримуються правил, хто ж тоді буде?
Ганьба. І не через те, що допомогли Росії, а тому що показали: pressure тиск важливіший за принципи.
Може, варто було б хоча б знищити це зерно, аби не давати грошей ворогу? Хоч якийсь symbolic act символічний акт.
Чи дійсно так складно сказати «ні» одному судну? Чи це вже political cost політична ціна занадто висока?