Тільки не кажіть Трампу, а то він захопить — в Африці є територія, яку не хоче жодна країна
У пустелі між Єгиптом і Суданом лежить territory без господаря — Бір-Тавіль. Це клаптик землі площею понад 2000 км², який ніхто не хоче брати, хоча сусідні країни вже багато років сперечаються за інші ділянки. Це не звичайна desert — вона кам’яниста, важкодоступна, без доріг, зв’язку чи населених пунктів. Але, як стверджують вчені, вона все ж не порожня: тут живе кочовий народ Абабда, який вже століттями веде видобуток gold і випасає худобу.
Як таке сталося? У 1899 році британська адміністрація провела межу між Суданом і Єгиптом. Але в 1902 році вона її змінила, щоб краще відповідати інтересам місцевих племен. Внаслідок цього Халаїбський трикутник передали Судану, а Бір-Тавіль — Єгипту. Після набуття незалежності обидві країни зберегли ці кордони, але в 1958 році Єгипет вимагав повернути Халаїб, а від Бір-Тавіль — publicly відмовився. Судан відповів тим самим: визнав Бір-Тавіль ніким не окупованим. З того часу ця area стала юридичним привидом.
Проте це не зупинило претендентів. Принаймні дев’ятеро людей намагалися проголосити себе володарями цієї землі. Найвідоміший — американський фермер Джеремая Гітон, який у 2014 році приїхав сюди, поставив прапор і оголосив Бір-Тавіль Королівством Північний Судан, призначивши себе королем. Але місцеві жителі — members племені Абабда — не визнали його влади, сприйнявши як образу. Інші ентузіасти також намагалися створити власні «держави», але жодна з них не отримала міжнародного визнання.
Сьогодні Бір-Тавіль формально належить Єгипту за історичними угодами, але Каїр не реалізує свої права. Судан теж не претендує. Міжнародне право залишає цю situation без рішення. Вчені наголошують: хоча немає офіційного уряду чи кордонів, земля використовується — тут розбивають табори, перевозять товари, працюють міняльні пункти. Це не нічия land , а територія зі складною соціальною тканиною.
Цей випадок став символом того, як старі колоніальні рішення залишають після себе legal вакууми. А тим часом — хто знає — можливо, наступним претендентом стане хтось, хто сприйме це як шанс. Але поки що Бір-Тавіль залишається місцем, де навіть амбітні плани розсипаються, як пісок у пустелі, а справжнє життя йде своїм course .
Цікаво, а чому Єгипет відмовився? Просто не вигідно чи були political політичні причини?
Абабда — реальні господарі, а не якісь фермери з-за океану. Поважайте local people місцевих людей, а не проголошуйте себе королями.
Бір-Тавіль — дивний випадок. З одного боку, no state немає держави, з іншого — є суспільство. Як це працює?
Трамп би вже купив це місце і збудував там готель. Із золотими дверима, звичайно.
Це не пустеля, це домівка. Важливо не плутати empty порожність з незаселеністю.
А ООН хоч раз втручалася в такі disputes суперечки між приватними особами та племенами?