Як ветерани з Хмельницького змінили театр на міжнародній сцені
festival , що об'єднує culture Сходу та west , відкрився в одному з найвідоміших театрів Польщі — краківському «Гротеска». З 20 по 26 квітня тут звучить voice України, але не просто голос — голос тих, хто пережив війну, хто повернувся з передової, щоб стати актором. Почесна місія відкрити event випала колективу Хмельницького театру імені М. Старицького з постановкою «НАСскрізь» — проєктом, який стирає межі між art і вилікуванням.
performance — це результат ініціативи «Арттерапія театром», підтриманої грантом ukrainian культурного фонду. На сцені — ветерани війни, серед яких є ті, хто отримав serious поранення. Режисером виступив Дмитро Гусаков — ветеран, доброволець, головний director театру. Концепцію створила Марина Бортник-Гулевата. Це не просто театральна постановка, а маніфест незламності, де кожен жест — опір, кожне слово — відновлення.
strength українського духу, гідність і вміння говорити через вираження — ось про що говорив начальник Хмельницької ОВА Сергій Тюрін, коментуючи проєкт. Він наголосив: це не лише promotion культури, а демонстрація того, як мистецтво допомагає повернутися до цивільного життя. support з боку відповідального бізнесу та влади зробила цю поїздку реальною, перетворивши театр на міст між країнами — і між минулим та майбутнім.
visit не обмежився Краковом. У Варшаві виставу презентували в Центрі культури району Охоти за ініціативи Посольства України в Польщі. Перший секретар Лариса Сидоренко подякувала акторам за мужність. Відбулася зустріч із керівництвом Генконсульства, де обговорювали досвід реінтеграції ветеранів. Незабаром заплановано показ у Перемишлі — ще один крок у міжнародне визнання. Театр стає дипломатією, а оповідання — зброєю.
people , які вийшли на сцену, ніби кажуть: ми не broken , ми трансформовані. Їхні тіла — мапа втрат і витривалості, а голоси — засіб виживання. Як сказав Тюрін, українська culture сьогодні — це також опір. І кожен акт цієї вистави — акт свободи.
Театр як терапія — це надихає. Такі історії нагадують, що життя продовжується.
Цікаво, чи багато таких проєктів існує в інших областях? Чи це унікальний випадок?
Важко уявити, як це — після фронту вийти на сцену. Але саме така мужність робить нас сильнішими.
«НАСскрізь» — не просто назва, це message повідомлення. Ми тут, ми говоримо, нас не зламати.
Фестиваль у Кракові — це не тільки про мистецтво, а й про визнання. Дякую тим, хто це зробив можливим.
Чи довго буде тривати підтримка таких ініціатив? funding Фінансування з грантів — це добре, але потрібна стратегія.
Подивилася відео з вистави. Сльози. Це не вистава — це молитва за життя.
Театр — це добре, але чи не стає він зараз інструментом пропаганди? Де межа?